Психологія виховання дітей 3-4 років
Психологія виховання дітей 3, 4 років - це питання, що вимагає особливої уваги. Справа в тому, що найчастіше основною причиною капризів і впертості трирічних дітей є те, що малюки починають вважати себе дорослими. Ось тільки їхні батьки цього не тільки не приймають, але навіть і не помічають.
Психологія виховання дітей в цьому віці
Криза трьох років - це складний період для будь-якого малюка. Адже позиція батьків залишається незмінною і звучить, як «Ти маленький», а ось малюк вперше займає позицію «Я вмію», «Я сам», «Я знаю» і т.д. Але пережити цю кризу без істотних наслідків для обох сторін під силу будь-яким батькам. Для цього потрібно не тільки вміло направляти в потрібне русло бажання малюка, але при цьому визнавати його право вибору, не втрачаючи його поваги.
Основне питання зводиться до простої фрази: «чи можна в усьому поступатися своєму чаду?». Звичайно ж ні. Але для кожної конфліктної ситуації неодмінно повинно знаходитися педагогічне рішення, в основі якого і буде лежати знання психологічних особливостей 3-4-річних дітей. У вирішенні будь-якого конфлікту в цьому віці батьки повинні сприймати свою дитину як єдину і неповторну особистість.
Особливості «кризи 3 років»
Отже, вік 3-4 роки - це справжня «буря і натиск». Проте, психологи запевняють, що ця криза не тільки неминучий, але і необхідний для нормального становлення особистості малюка. Самі по собі подібні перетворення - це вікові зміни особистості, які зачіпають, як психічні процеси, так і змінюють життєву позицію дитини, його світогляд. Така криза буквально оновлює особистість, так як в цей період дитина цілком змінюється, у всіх основних рисах свого характеру.
Такий процес становлення складний для дитини та її батьків. Адже дорослі не завжди можуть встигнути за віковими змінами в дитячій психіці, а нерідко і самі провокують негативну поведінку, від якого потім самі і страждають.
Не варто забувати, що така поведінка абсолютно не є обов`язковим. Адже приблизно третина дітей переживає цю кризу без прояву симптоматики важковиховуваних. В цьому випадку неминучість самого кризи буде виражатися в напрямку розвитку дитини і його темпах. Тобто, сам по собі процес об`єктивний і тому неминучий.
Зате стиль поведінки конкретної дитини в кризовій фазі - це суб`єктивний фактор, який відрізняється у різних дітей. Причому навіть одна дитина може істотно змінюватися протягом всієї кризи, що знайшло своє відображення в психології виховання дітей 3,4 років. Це вже буде впливати на стиль поведінки батьків.
Прийоми запобігання конфліктам
Фахівці говорять про кілька дієвих прийомах, які допоможуть ефективно уникнути конфліктів. це:
1. Встановлення черговості у використанні будь-якого спірного предмета. Причому бажано, щоб молодші школярі в подібній черзі перебували не більше хвилини, так як у них на більшу просто не вистачає терпіння.
2. Пошук спільно з дитиною виходу, який влаштував би всіх учасників конфлікту.
3. Дошкільнята повинні постійно знайомитися з усе новими схвалюються і засуджуємо вчинками, які будуть їм зрозумілі, причому навіть з тими, з якими поки їм не доводилося зустрічатися на практиці.
Поради батькам у психології виховання дітей 3,4 років
Як уже було відзначено вище, вік 3-4 роки однаково важко переживається, як дітьми, так і їх батьками. Тому батькам варто згадати про декілька простих порад психологів, на тему того, як пережити цей час мирно. необхідно:
- давати своїй дитині право вибору, а також можливість мати власну думку, так як, по суті, він нічим не відрізняється від інших;
- любити малюка просто за те, що він є, але ні в якому разі не за те, що він «хороший», при цьому нічого не можна вимагати натомість;
- малюка потрібно якомога частіше хвалити за вчинені хороші вчинки, адже його поки не можна перехвалити в принципі;
- вимагати від дитини щось тільки з проявом поваги до нього;
- грати з малюком частіше, адже саме в іграх він приміряє на себе роль дорослого, який все може зробити самостійно;
- не тиснути на малюка авторитетом, а, навпаки, у міру можливості, спілкуватися з ним на рівних;
- засуджувати потрібно не саму дитину, а тільки його окремий вчинок;
- навіть у разі осуду, необхідно порівнювати його погані вчинки з хорошими.
До цього списку можна додати лише пункт про необхідність обіймати свою дитину хоча б по 5 разів протягом дня. Це подарує йому не тільки почуття захищеності, а й впевненість в собі і в тому, що його люблять.
А ось вчинки дитини з вчинками інших дітей порівнювати ні в якому разі не можна, так як це тільки створить передумови до появи невпевненості в собі і принизить його.
