Підліток попався «в мережу»
Відео: "Синій кит" або як підлітків штовхають на самогубство
Стаття опублікована в православному журналі для батьків «Виноград» (№36, липень-серпень 2010)
Відео: Рибалки зловили мережею морського лева
Як ставитися до того, що ваша дитина готова годинами просиджувати за комп`ютером, грати в ігри, блукати по Інтернету, спілкуватися в соціальних мережах? Чому цей вид діяльності так притягує дітей? Наскільки це корисно або шкідливо для його психіки? Що вважати нормою, а що - станом залежності від Інтернету?
Немає сьогодні ні одного батька, який не без відомої частки роздратування періодично не кричала, звертаючись до своєї дитини-підлітка: «Скільки можна сидіти за комп`ютером ?!» і не чув добре знайомий відповідь: «Ну, ще трошки!» Або «Скоро закінчую ! », або що-небудь в цьому роді. Як ставитися до того, що ваша дитина готова годинами просиджувати за комп`ютером, грати в ігри, блукати по Інтернету, спілкуватися в соціальних мережах або просто блукати по сайтах. Чому цей вид діяльності так притягує дітей? Чому так важко відірватися? Наскільки це корисно або шкідливо для його психіки? Як ставитися до того, що дитину здавалося б, більше нічого не цікавить, крім цього виду діяльності? Що вважати нормою, а що - станом залежності від Інтернету або, користуючись сучасною психологічної термінологією, Інтернет-аддикцией? Як впливає на дитину використання сучасних технологій? Як уникнути негативних наслідків? Спробуємо розібратися в цих складних питаннях.
Можна провести невеликий екскурс в минуле і згадати ті часи, коли комп`ютери були чимось з розряду фантастики (важко уявити, що це було не так вже й давно), а телевізори були далеко не в кожній родині (це зовсім неможливо уявити, але в життя наших батьків, бабусь і дідусів так і було). Головним джерелом інформації, улюбленим дозвіллям дітей та підлітків було тоді читання книг. І навіть одним з покарань в школі була тимчасова заборона на отримання книг в бібліотеці (знаю це з розповідей старшого покоління). Думаю, що якщо розповісти це нашим дітям, вони будуть вкрай здивовані. До речі, питання про те, як привчити дитину читати художню літературу і взагалі читати, цікавить батьків і вчителів не менш, ніж той, який ми обговорюємо в рамках цієї статті. Спілкування з сучасними дітьми і їх батьками показує нам, що історія про покарання у вигляді позбавлення можливості читати повторюється, але тільки вже в сучасному інтерпретації. Для нинішнього підлітка заборона на використання комп`ютера, а не на читання книг, на кшталт нестерпним випробуванням. Так що ж відбувається з нашими дітьми, і чи так страшні нові інформаційні технології і, зокрема, комп`ютер та Інтернет?
Перш ніж переходити до чогось конкретнішого, до порад і рекомендацій, дотримуючись логіку викладу, все ж розглянемо деякі важливі теоретичні аспекти даної проблеми. Перший аспект пов`язаний з результатами сучасних досліджень психологів з проблем наслідків впливу нових інформаційних технологій на психіку і здоров`я дітей. Результати цих досліджень неоднозначні, тому що сама проблема є порівняно новою, її вивченням активно стали займатися починаючи приблизно з кінця 80-х років минулого століття, в основному це були дослідження зарубіжних авторів. Умовно поділяючи медичний і психологічний аспекти потрібно сказати, що з точки зору медиків, і багато хто це вже «перевірили» на практиці, тривале сидіння за комп`ютером призводить до проблем із зором, до головного болю, проблем, пов`язаних з тим, що людина тривалий час відчуваючи статичне навантаження, сидить в нерухомому і одноманітному положенні - затікають м`язи шиї, спини, ніг і ін., що знижує і без того низьку фізичну активність сучасної людини. Чи не дозволені до кінця і питання про те, як впливає на здоров`я людини випромінювання, що виходить від комп`ютера, і багато інших медичних проблем. Що ж стосується психіки, то тут теж все непросто. Психологи кажуть нам про появу нового виду залежності (поряд з добре відомими всім наркотичної, алкогольної, ігрової, харчової залежностями) - Інтернет-залежності, або, по-іншому, Інтернет-адикції. З точки зору дослідників цієї проблеми, Інтернет-залежність - це такий вид залежної поведінки, при якому процес перебування в Інтернеті затягує настільки, що людина виявляється не в змозі повноцінно функціонувати в реальному світі, вважаючи за краще жити «віртуально». Інтернет сприймається як своєрідний аналог реальності. Людина не має потреби в контактах з навколишнім світом, або ці контакти дуже звужені, зведені до мінімуму. Він задовольняється життям «в мережі».
Один з провідних дослідників цієї проблеми К. Янг виділив п`ять типів Інтернет-залежності, серед яких: пристрасть до роботи з комп`ютером, патологічна прихильність до азартних ігор в Інтернеті, до аукціонів або електронним покупок, залежність від спілкування в чатах, групових іграх і телеконференціях, залежність від сайтів сексуальної тематики. Сучасні дослідники даної проблеми говорять про те, що Інтернет як середовище за своєю природою неоднорідний і включає в себе безліч можливостей, широке розмаїття форм і видів діяльності користувачів. Це може бути спілкування, ігрова, пізнавальна та ін. Діяльність. Тому і залежність може наступати від певного виду діяльності в Інтернеті, а не від самого Інтернету як середовища.
Згідно з класичним визначенням К.Янг, Інтернет-залежність проявляється у всепоглощенності Інтернетом- потреби проводити в мережі все більше і більше часу-наявності повторюваних спроб зменшити використання Інтернета- виникненні так званих «симптомів відміни» при припиненні користування Інтернетом, що заподіюють людині беспокойство- проблемах контролю час- проблеми з оточенням (сім`я, школа, робота, друзі) - брехнею з приводу часу, проведеного в мережі-зміною настрою за допомогою використання Інтернету.
Виходячи з цих характеристик можна зробити висновок про те, що велика кількість сучасних підлітків мають схильність до формування такої залежності. Разом з тим, дослідники Інтернет-залежності сходяться на думці про те, що при формуванні залежності первинні психологічні особливості самого користувача Інтернету. Власне Інтернет і спілкування в ньому може набувати надзначущими для деяких людей в силу їх особистісних особливостей: складності в прийнятті свого фізичного обліка- замкнутості, складності в безпосередньому спілкуванні та взаєморозумінні (може бути пов`язаним зі складнощами в спілкуванні з протилежною статтю) - почутті одіночества- емоційної напруженості і деякої схильності до негатівізму- наявності хоча б однієї фрустрированной потребності- загостреному почутті незавісімості- нереалістичними уявленнями про ідеальний «Я», заниженої самооцінки. Багато хто з перерахованих ознак є характерними для підлітків, тому що сам підлітковий вік, будучи перехідним, кризовим періодом, може супроводжуватися такими проявами.
З психологічними особливостями підліткового віку пов`язаний і другий аспект даної проблеми. Всім відомо, що кожен віковий період має свою специфіку. Психіка дитини не тотожна психіці дорослого, а його особистість активно розвивається починаючи з раннього дитинства. Найбільш яскравим і переломним періодом становлення особистості прийнято вважати підлітковий вік. Саме цей період збігається з початком активного використання дитиною Інтернет-середовища. Не применшуючи факт використання комп`ютера та Інтернету дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку, відзначимо, що все ж в цьому віці зазвичай ще спостерігається більш строгий контроль за часом використання комп`ютера з боку дорослих і не таке активне і всепоглинаюче прагнення до «життя в мережі».
Чому саме підлітки? Підлітковий вік - вік спілкування, вік найбільшого прагнення до отримання схвалення з боку однолітків і тієї групи, яка є значимою для підлітка. Багато свої уявлення про соціальні ролі і життєві цінності підлітки отримують саме звідси. Підлітки живуть в світі різноманітних ролей, пропонованих численними групами - сім`єю, друзями, соціальними інститутами та ін. Сучасна Інтернет-середовище, будучи, по суті, теж соціальної «віртуальної» середовищем, дозволяє підлітку реалізувати ті ролі, програвання яких в реальному житті є для нього скрутним, але в «проживанні» цієї ролі підліток відчуває необхідність, щоб або прийняти, або відкинути ті цінності, установки і ідеали, які ця роль має на увазі. Тим більше, така особливість Інтернет-середовища як анонімність створює всі передумови для такого рольового експериментування.
Яскраво простежуються саме підліткові риси в тому, як здійснюється самопрезентація підлітків в Інтернеті. Вона більш розкута, є більш епатуючій і менш соціально бажаної в порівнянні з тим, що являє собою підліток насправді. Цей факт є закономірністю нормативного розвитку в цьому віці, наслідком поки ще не сформувалася особистості підлітка, його особливого ставлення до світу, потребою у дорослості, яка може і в реальному житті проявлятися в епатаж, а у віртуальній і анонімної Інтернет-середовищі - тим більше. Віртуальна самопрезентація, що відрізняється від реального образу, створюється підлітком для того, щоб отримати новий досвід, і обумовлена його прагненням випробувати щось раніше не випробуваний, пошуком себе.
Якщо розглянути більш детально питання про те, для чого і чому підлітки використовують Інтернет, то наші дослідження показали, що для підлітків, які регулярно використовують Інтернет, найбільш привабливі мотиви спілкування і ігрові мотиви. Вони проводять найбільшу кількість часу в соціальних мережах ( «В Контакте», «Мій світ», «Однокласники») і різних чатах. Тут досить яскраво можна побачити самопрезентацію підлітків з усіма описаними вище особливостями. На другому місці ігрові мотиви (он-лайн ігри). Мотив пошуку інформації стоїть на третьому місці.
Таким чином, посилаючись на дані вчених (Н.В.Чудова), ми бачимо, що Інтернет є новим соціальним середовищем, культурою, в рамках якої з`явилися нові засоби для особистісного розвитку людини. Особливу значущість Інтернет може набувати для тих, кому з якихось причин «важко формувати свій образ Я з опорою на свої природні дані чи соціальні досягнення». На наш погляд цей висновок демонструє більш прогресивний погляд на проблему, який цілком прийнятний, в тому числі, і до питання «життя в Інтернеті» дітей підліткового віку. Підводячи деякі підсумки, повернемося до початку розмови і відповімо на ті питання, які були поставлені на початку статті.
Отже, ставитися до того, що ваша дитина готова годинами просиджувати за комп`ютером, грати в ігри, блукати по Інтернету, спілкуватися в соціальних мережах або просто блукати по сайтах, потрібно спокійно. Головне зрозуміти, носить це прагнення нав`язливий, патологічний характер чи ні. У більшості випадків таке прагнення є нормальним, властивим більшості дітей і підлітків. Для того щоб уникнути Інтернет-залежності у дитини (та ігрової залежності в тому числі), батькам необхідно намагатися регулювати час перебування дитини за комп`ютером (і в Інтернеті). Медики радять обмежувати цей час півтора-дві години в день. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку - півгодиною. Потрібно сказати, що якщо батьки різнобічно розвивають свою дитину і у нього є якісь захоплення крім комп`ютера, то час перебування за комп`ютером у нього буде скорочено так сказати природним шляхом, тому що крім часу, проведеного в школі, часу, витраченого на підготовку домашнього завдання, він повинен встигнути подихати свіжим повітрям, відвідати гуртки і секції, так що на комп`ютер залишається не так вже й багато. Якщо ж дозвілля підлітка не організований, ймовірність більш тривалого перебування за комп`ютером і тісного спілкування з Інтернет-середовищем не виключена.
Що стосується залежності від ігор, то тут теж велика відповідальність лежить на батьках. Найчастіше батьки, самі того не відаючи, привчають дитину до комп`ютера починаючи вже з дошкільного віку. Зазвичай це буває так: спочатку дитині пропонуються так звані пізнавальні і розвиваючі ігри, дитина опановує технічними можливостями комп`ютера, а потім в його житті з`являються перші ігри розважального характеру, які виявляються дуже цікавими і захоплюючими. Дитина готова годинами грати, при цьому батькам буває це дуже зручно, тому що дитина зайнята, не заважає, не доставляє ніяких турбот. До підліткового віку час ігор збільшується в рази, накладаються особливості підліткового віку, які були розглянуті нами вище, впоратися з надмірним прагненням до гри стає дуже складно. Що стосується прагнення підлітків до спілкування «он-лайн», то воно є нормативним явищем, що задовольняє потребу дитини в тому провідному типі діяльності, який відповідає цьому віковому періоду - в діяльності спілкування. Завдяки такій своїй особливості, як анонімність, Інтернет дозволяє підліткам, які мають проблеми зі спілкуванням в реальному житті, реалізувати свою потребу в комунікації віртуально.
Підліткам, які не зазнають таких проблем в реальному житті, Інтернет дає додаткові можливості розвитку комунікативних здібностей. Крім того, дитина, якого позбавляють можливості використовувати Інтернет, буде відчувати себе в компанії своїх однолітків не в своїй тарілці, тому що буде позбавлений можливості обговорювати актуальні для однолітків проблеми. Таким чином, незважаючи на певні небезпеки, які представляє надмірне використання комп`ютера дітьми і підлітками, важко уявити собі сучасну розвиненого дитини без комп`ютера, комп`ютерних ігор, без прагнення потрапити в світ «всесвітньої павутини». Дотримуючись правило «у всьому хороша міра» і маючи довірчі відносини зі своїми дітьми, можна не турбуватися про те, що «мережа» затягне дитини на саме дно.
Автор: Крамаренко Н.С., кандидат псіхологоческіх наук, Тилкін М.І., кандидат технічних наук, Університет РАО
Відео: Сивуч в тралі))) хам *
Джерело: Журнал "Виноград"
Обговорити на форумі