Навіщо потрібні центри раннього розвитку?

По перше, дівчинка стала дуже активною і цікавою.

По-друге, їй дуже подобається перебувати в компанії дітей (не те щоб вона дуже товариська, але коли дітки навколо їй веселіше).

По-третє, дитина вдома почав «маятися».

Анютка стали швидко набридати іграшки. Я ховала, діставала нові добре забуті старі, ефекту не було зовсім ніякого.

Вона бродить по будинку, хапаючись то за одне, то за інше. Я по можливості намагаюся часто міняти наші з нею заняття: помалювати, побігали, пограли в іграшки, почитали книги для малюків, пограли з собакою, послухали пісні Желєзнова і потанцювали, залишила одну, знову побігали і т.д.

Я постійно придумую нові гри, багато часу приділяю фізичному розвитку. Але. Коли я займаюся домашніми справами, дитина на мені висить, відштовхує від плити і вимагає уваги.

мене рятували тривалі прогулянки (в теплі деньки) і активні ігри (догонялки, хованки, катання на машині, танці, ігри з собакою).

Ймовірно, так у нас виражається криза 1 року. І для того, щоб зайняти дитину, змінити домашню обстановку (адже взимку довго не погуляєш) я вирішила відвідувати з Анютка центри раннього розвитку.

У нас в місті 2 розвиваючих центру, в яких працюють з однорічними дітьми: «Сонечко» і «Карапузики». Ми відвідали і там і там пробні заняття, і вирішили на перших порах ходити в обидва центри (по одному разу в тиждень кожен), так як заняття в них абсолютно різні.

У нашій групі дітки від 1 року до 2-х років займаються разом з мамами.

Дитину в такому віці важко захопити чимось на тривалий час, то заняття побудовані з урахуванням цього. Відбувається постійна зміна виду діяльності: по кілька хвилин дітки займаються розвитком великої моторики (роблять різні рухи під пісеньки), чергуючи ці вправи з розвитком дрібної моторики (З ліпленням, малюванням, збором дрібних предметів, іграми з крупою і т.п.). Щотижня з дітками займається «новий учитель»: то зайка, то мишка, то ведмедик (ляльки-рукавички).
Тривалість заняття 30 хвилин, і діти не встигають втомлюватися. А по закінченню розвиваючої частини, у діток фізкультура: вони бігають по смузі перешкод, грають з м`ячами і т.п.

Через місяць після початку відвідування «Сонечка» ми сходили на пробне заняття в «Карапузики».

Тут з дітьми займаються по методиці Лазарєва «Сонатал». Особливість в тому, що всі заняття супроводжується живою музикою (фортепіано). В процесі дітки вивчають ноти і кольору, непомітно подорожуючи по світу музики.

На заняттях суміщені фізичні вправи з розвиваючими іграми та творчістю. Структура завжди однакова: вітання, повторення ноток, розминка, розвиваючі завдання (пори року, кольори, форми), творчість (ліплення і малювання), прощання.

Кожна дія супроводжується піснею: наприклад, якщо на дворі березень, то і пісенька буде про березень. Якщо вивчаємо червоний колір, то і пісня про нього.

А ще діткам даються музичні інструменти, і дитячий оркестр виконує будь-яку пісню. Забавно виходить!

Завдяки відвідуванню розвиваючих центрів Анютка вчиться поводитися в колективі, спілкується з дітьми. Час проходить цікавіше і різноманітніше.

А як ви ставитеся до центрів раннього розвитку ?! Чи потрібні вони діткам ?!
Діліться своєю думкою або досвідом відвідування розвиваючих центрів в коментарях.