Микола перлі. Вірші про тварин. Частина ii

Відео: Боротьба за Ісаакіївський собор

Їжак в своїй норі заснув.
Сунув ніс в теплий живіт.
І якою б вітер не дув
Їжачок спить і так живе.

Сніг, мороз-ли на дворі
А в норі теплим-тепло.
Хуртовини виють в січні
А їжаку все, все одно.

А прийде вже весна
Сонце сніг весь розтопить.
І тоді вже не до сну.
Їжак їжу шукати поспішає.

Відео: Tissues, Part 1: Crash Course A&P # 2

Ось знайшов він корінець,
Ось травинка, там знову
Білка, висушивши грибок,
Забула з гілки зняти.

Ось горішки під листям.
Все одно вистачить і їй.
І як кожною навесні
Дзвінко знову біжить струмок.

Їжак до вечора блукав.
Щось їв і щось пив.
Тільки сонечко зайшло
Їжак в нору. У норі тепло.

Низкою йдуть року
Їжак в норі своїй живе.
Весь згорнувшись, як завжди
Ніс уткнув собі в живіт.

***
У сараї мається бичок.
Ось лягти б в травичку на бочок.
Іль поскакати від мамки геть,
Але тільки за дверима ніч.
Не бачити трави і купин.
У сіні геть одну квіточку.
Ну ні, не варто його є,
А краще мамі піднести.

***
Одного разу собаці в хвіст блоха вчепилася.
І, ну давай її ж саму кусати.
Собака бігає, немов сказилася.
Хвіст ловить. І не може його зловити.
Блоха із запамороченням звалилася,
Щоб перед блохами себе не втратити.
Вигукнула: «Ви бачили? Адже вийшло?
Ось так собаками потрібно управляти »

Відео: Кунг-фу Панда 3 - Русский Трейлер 2 (2016)

***
Білка Зайцю подзвонила:
«Знаєш, я тут ось вирішила
Хоч в гості вас до себе покликати,
Адже ми сусіди, так би мовити.
Тільки голову ламаю
Як вас зустріти? І не знаю.
На землі ж не буваю,
Все по гілках, все літаю.
Але ви ж не зможете, звірина,
До мене увійти - в дупло моє.
Ну, а я ж все уявляю,
Як піднесу вам чаю.
А так хочеться, сам знаєш,
Хоч по-сусідськи мирно жити.
Коль мене ти поважаєш,
То ти зрозумієш, вже так і бути.
І прийдеш з своєї зайчиха ... »
Їй відповів Заєць тихо:
«Нікого не ображаємо
І сусідів поважаємо.
Ну так і бути, сьогодні о п`ятій.
І нас не треба довго чекати.
О п`ятій сьогодні нас зустрічайте,
Як гостей нас привітайте ».
Заєць зі своєю дружиною,
Щоб бачила округу,
До Білці в гості йде чинно,
На себе одягнув овчину.
Білим хутром навиворіт,
Щоб бачили всі з ранку
Те, що він не ликом шитий.
І до Білці в гості він поспішає.
На зайчиха хутро такий же.
Білка глядь - йдуть вже гості.
Білка вся заметушилася.
На гілку нижче опустилася.
«Ви наші гості-панове!
Куди одяглися ви, куди?
На дворі стоїть адже осінь,
Ви ж шуби свої скиньте.
Та не смішить ви народ!
Хто ж одягає наперед
Свої зимові наряди?
Мої дітки будуть раді
Вас все такими ж побачити,
Тож де ваше тодішнє ціле літо.
А тепер вас і не впізнати.
У білих шубах ви одягнені ».
Заєць мовчки озирнувся
Потім до Білці повернувся.
«Ніяк мені щось не зрозуміти.
Навіщо ж шуби нам знімати?
Адже зима не за горами,
Чуємо сніг вже носами.
А завтра хуртовина і завірюха.
Вже мені, сусіде, повір! »
Так сміялася Білка дзвінко,
Що й не чула нітрохи,
Як завив раптом вітер тонко
І стало холодно, аж жуть.
Тут Білка вискочила в дупло.
Хоч і темно там, але тепло.
Хвостиком себе накрила
За гостей своїх забула.
І там заснула до весни.
А Заєць білий з тієї пори.
Вже з Білкою дружбу не веде
І в гості більше не йде.
Навесні Білка подзвонила:
«Заєць, я зовсім забула.
Адже ми сусіди ж з тобою.
Ти приходь до мене з дружиною ».
Але відповів Заєць тихо:
«Ми вирішили тут з зайчиха.
Чим таких мати сусідів,
Краще вже дружити з Ведмедем.
Він свій скрізь знаходить мед,
Але до себе в гості не кличе.
І не сміється ні над ким.
І сам собі і глухий, і німий ».