Про анютка-незабудку
Ну ось, дозріла і я на розповідь))) Розповідь не найкоротший, так що, спасибі всім, хто дочитає до кінця.
Відео: Незабудки-це все очі Анютки.
Вагітність моя третя протікало не сильно гладко. Тоді ще невідомий мені ребятёнок вирішив прикріпитися на передню стіну матки, практично на моїй супротивної міомі. І це дуже ускладнювало нам життя. Два рази лежали на збереженні. Було скасовано довгоочікувану відпустку (Греція і Чехія). Але! Таки ми потихеньку просувалися до позначки 38 тижнів. На 3 листопада було заплановано кесарів в АІГ у Йосипа Йосиповича. Я, правда, намагалася там щось варнякати з приводу народжувати самій, але доктор мій якось не надихнувся моєю ідеєю))).
Чоловік - в Москві. Вдома я, мама, і двоє старших спиногризів. Чоловік повинен прилетіти третього вранці, якраз перед операцією.
Відео: Воронін [] // 😘ТОГДА І ЗАРАЗ. АНЮТКА НЕЗАБУДКА
Сумка давно готова. Сама я збираюся готуватися (ну, всяке контрольне гоління-миття) другого ввечері.
На 31 жовтня, понеділок, вечір заплановано відвідання подружкіной ДР. Ляпота.
І ось! 30 жовтня сиджу я за компом, Як завжди в ночі на маме.уз. Десь о пів на першу вирішила спати. Залізла в душ по-швидкому. Відчуваю, що щось у мене починається незрозуміло що.
До цього у мене пару раз моя міома намагалася влаштовувати мені веселе життя, але потім я почала пити всякі лукарства, і вона затихла. І ось знову! Такий же напад дикого болю. Матка кам`яна. Я тихенько, поскулівая вилізла з душу, сяк-так витерлася, начепила на себе піжаму і халат і поповзла на ліжко, випила но-шпи і ще таблеток купу. Лежу страждаю. Думаю, щас пройде. Ніфіга подібного. Кличу маму, вона внизу з дітьми спить. Вона не чує. Встати я не можу ваще. Я їй дзвоню на сотку))). Мама в шоці скаче до мене на другий поверх. Очі в неї були дуууже страшними))). Підозрюю, що виглядала я не дуже. І мама каже - телефонуй лікаря. Я дзвоню. На той момент вже десь години дві. Я дуууже терпляча на біль. Лікар каже, зробити укол, через годину здзвонитися. Ок. За аптекам уколу не знайшли. Дзвоню лікаря. Трубку він не бере. У мене починається ПАНИКА !! Живіт болить все сильніше, але не як сутички, а як ніби він щас просто лопне (((Мама викликає швидку і мою хресну, щоб вона з дітьми залишилася. Приїжджає МДС, дуже мила лікар, кладуть мене на носилки, пхають в машину, дають дихати киснем. Мама - на передньому сидінні намагається дозвонітьс ядо лікаря. ВІН НЕ ВІДПОВІДАЄ !!
Відео: Ооооооо Привіт (с) Анютка Незабудка
Я по ходу матері всі наші дороги. Це неможливо ж. Водій, чуючи мої страждання говорить класичну фразу - щас на президентську виїдемо, буде легше. Я ржу)))
Ура! Доїхали. Заносять мене в приймач. Там всякі сонні люди починають прокидатися, оформляти мене, дають мені таблетки і говорять дзвонити лікареві. А він не бере трубкуууу. Ось тут мене реально починає бити вже від страху. Я мамі кажу - я ні в кого іншого оперуватися не буду. Вони ж не знають, що у мене міома, що там і як. Подумки вже померла раз двадцять ...
Вощем, ведуть мене в палату, ставлять на пузо монітор, а таки у мене сутички теж почалися ... дуже мило. Але з Лялько все ок. Я заспокоююся потихеньку. До мами поступово повертається природний колір обличчя. Приходить хірургічна медсестра. Дуже мила і приємна дівчина Гуля. Каже - хто Ваш лікар? Я Грю - Йосип. Вона - а де він? Я - трубку не бере. Вона - телефонуйте знову. Це вже було десь половина п`ятого.
І, о диво! У трубці лунає ЙОГО голос. Я починаю торохтіти і нити одночасно. Він терпляче вислухав і сказав - приїду через годину, нехай розгортають операційну. Він приїхав, мені відразу стало добре, і народжувати я передумала. Але назад дороги не було. Міома моя таки защеміло, і треба було Анька звідти діставати швидше. Мені було дуже страшно. Дуже дуже дуже. Ще й тому, що поруч не було Сережки. Я вирішила не дзвонити йому заздалегідь, не будити. Мамі дала наказ, щоб подзвонила вона, коли ляльку дістануть.
Операційна була дуже холодна і світла, я була гола, що трясеться. Медсестра поставила мені катетер, при цьому сказала - катетер у вартість операції не входить, я потім зайду за грошима до вас))) пипец.
Зробили мені укол в спину, не боляче, але страшно. Прийшов Йосип в смішний хірургічної шапочці з кішками. Запитав, ношу я бікіні))) Ну, підозрюю я, що мені по ходу ще якесь заспокійливе ввели, потім все було як в тумані. Можна було дивитися на монітор, але я могла тільки молитися про себе всім силам і богам. Показали мені Анька. Тут я заспокоїлася. Вирішила, що навіть якщо помру, головне, що з дочей все добре. Потім мені дали загальний наркоз. У себе прийшла вже в реанімації, де була півтора дня. Потім перевели в палату. На четвертий день нас виписали.
Народилася доча о 6:15 ранку, 31 жовтня. Подарунок подрузі на ДР))). Чоловік прилетів 1 листопада. Сказав, що я - герой, і що він мене любить.
Загалом, висновки такі:
1) Йосип Йосипович - найкращий в світі лікар. Шов у мене відразу був практично ніхто не бачить. Мені його просто мазали спиртом і зверху накладали бінтік. Я через тиждень вже майже літала. Рідні лякалися, але швидко звикли.
2) КС страшно, але цікаво
3) Я люблю чоловіка, маму, дітей та життя!
4) Якщо все піде за планом, років через п`ять буду народжувати ще. Хлопчика))
Ps а медсестра-таки прийшла за грошима за катетер))) 8 тисяч з мене здерла, якщо кому цікаво
