Криза одного року - упертість і капризи?

У розвитку дитини психологи і педіатри виділяють три стабільних періоди: "дитячий" - з народження до одного року, "раннє дитинство" - від року до трьох, і "дошкільне дитинство" - від трьох років до семи. Кожна з цих стадій завершується так званою кризою розвитку.

Криза - це необхідний і закономірний етап у житті дитини, коли накопичуються зміни в поведінці та розвитку і відбувається перехід на якісно новий етап. Кожна криза супроводжується появою впертості, неслухняності, примх, які малюк надзвичайно яскраво проявляє. Таким чином, цих криз також три: криза одного року, криза трьох років і криза семи років. Обійти їх не можливо - через це проходять практично всі діти. Але для одних цей перехід відбувається простіше, для інших супроводжується більш серйозними, значними поведінковими проявами. Батьки дивуються, шукаючи причини таких раптових змін в поведінці доньки чи сина. Але ці зміни закономірні, властиві усім дітям у певному віці, тому їх назвали "кризами розвитку".

Чому виникає криза

Так чому ж вони виникають? Перш за все, тому що у дітей з`являються нові потреби, а старі форми їх задоволення вже не підходять, часом навіть заважають, стримують, і тому перестають виконувати свої функції.

Давайте поговоримо про кризу одного року, про ті найважливіші завдання, які вирішуються на цьому етапі. В кінці першого року життя соціальна ситуація повного злиття дитини з дорослим наче вибухає зсередини. Малюк починає розуміти і розмежовувати: я малюк, а він - дорослий, ми - різні. В цьому суть кризи першого року життя. У цьому віці дитина набуває певного ступеня самостійності: з`являються перші слова, виробляється вміння ходити, розвиваються дії з предметами. Але діапазон можливостей для втілення цього ще досить обмежений.

Ось ваш малюк зробив свій перший крок. Розширився простір його існування. Тепер він може самостійно подорожувати по квартирі і не тільки, значить, є можливість знаходити безліч дуже цікавих речей, які просто вимагають досконалого вивчення та експериментування з ними. Але чомусь виявляється, що мамі можна користуватися всіма предметами на кухні, а дитині - немає. Татові дозволяється скільки завгодно працювати з інструментами, а сину чи доньці знову ж забороняють брати в руки цвяхи або молоток. Чому? Дитяча цікавість, бажання знайомитися з усім, що зустрічається навколо, - це природна потреба цього віку. І заборони, яких малюк не розуміє, викликають у нього протест, який проявляється плачем, впертістю, незадоволенням, тобто всім тим, що так дивує батьків, і отримало в психології назву "кризи".

Звичайно ж, кожна дитина розвивається за своїм особливим "графіком", тому перші кроки маля може зробити і в дев`ять місяців, і в рік і три місяці. Так і перші прояви кризи часто виявляються в різний час. Але частіше це відбувається саме тоді, коли дитині виповнюється рік.

Звідки взялися капризи?

Що ж відбувається з вашим малюком в цей період? Батьки можуть зауважити появу в поведінці рідного чада впертості, примхливості. Раніше слухняне та спокійне, в цей період він починає вередувати з будь-якого приводу, і дуже часто батьки не можуть зрозуміти, що ж послужило причиною такого "нападу".

Перш за все, варто підкреслити, що ваш малюк уже багато розуміє і може, але він ще не вміє розповісти про свої бажання. Дитина все активніше пізнає світ. Раніше вона не вміла ходити, її пересування було обмежене. З того часу, коли малюк навчився ходити, його світ розширився і наповнився безліччю речей, які "вимагають" уваги до себе. Дитина подорожує по квартирі і вивчає, як влаштована плита на кухні, що сховано в шафці для взуття, також вона прагне взяти в руки кожен предмет, оглянути, покрутити, спробувати "на зуб". Але раптом з боку батьків лунає "Не можна". Він зовсім не розуміє причин цього. Тому повторює спробу і плаче, коли заборона звучить ще раз. Дитина намагається усіма доступними їй способами донести свої бажання. Малюк ще не вміє говорити, щоб висловити своє незадоволення. А нові спроби пізнання світу викликають нові заборони.

Так воля маленької людини вперше стикається з волею дорослого. Дитина в рік хоче діяти сам, його більше не влаштовує становище ляльки, яку годують, сповивають, дають іграшки, коли хочуть розмовляють, коли не хочуть - не розмовляють. Він прагне бути самостійною, причому спілкуватися за власним бажанням. І тут ще один парадокс - прагнення до спілкування є, а слів, щоб висловити все це, ще немає. Важко буває зрозуміти, чого хоче малюк, хоча він і намагається донести до батьків власні бажання і потреби.

Так починається криза одного року. Вона стає тим глибшою, чим більше батьки опираються бажанням малюка. Примхи дитини, насправді, є показником того, що дорослим настав час змінити свою поведінку і ставлення до власного чада. Колишні стереотипи спілкування вже не спрацьовують. І якщо ваша дитина хоче схопити руками ложку саме в той момент, коли ви його годуєте, то простіше дати йому в руки цей предмет, а собі узяти іншу і продовжити зупинений не на довго процес. Не біда, якщо малюк буде весь вимазаний кашею, зате ви його спокійно нагодуйте, а після всього просто заберете і вмиєте своє чадо.

Пора діяти?

Батькам необхідно зрозуміти, що настав той момент, коли дуже важливо надати дитині більше самостійності. Необхідно відчути, що прийшла пора робити щось не для малюка, а разом з ним. Протягом першого півріччя другого року життя можна вчити його користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, пити з чашки, знімати шапочку, колготки, а згодом і одягатися, самостійно вмиватися і т.п. Якщо цей етап буде пропущено, то пізніше, в 3-5 років дитина просто не захоче займатися цими уже нецікавими для нього речами, тим більше, так звично, що мама одягає, вмиває, годує.

Потрібно бути уважними до перших проявів дитячої самостійності: дитина тягнеться до ложки, щоб їсти самій, відбирає в мами шапочку, щоб одягнутися, намагається покласти кубики один на інший, і дуже незадоволений, коли хтось намагається допомогти. Якщо батьки з розумінням і терпінням поставляться до цих перших проявів активності дитини, то з часом будуть винагородженні зрослою самостійністю малюка, впевненістю, життєрадісністю.

Чим більше є речей, які дорослі дозволяють дитині, тим легше наполягати на заборонах. А подбавши про те, щоб небезпечні предмети були недоступні для малюка, ви зможете спокійно дозволити йому досліджувати ваш будинок - все ящики, скриньки, нижні полиці. І як знати, можливо, сьогоднішня гра сина чи доньки з каструлею в майбутньому перетвориться на кухарський талант. Звичайно, не потрібно заохочувати будь-які бажання дитини. Повинні бути розумні, чіткі, однозначні й узгоджені між усіма дорослими членами сім`ї. Якщо забороняєте щось, то в процесі цього увагу малюка треба просто відволікти на щось інше, а можна запропонувати розумну альтернативу: заборонено писати на батьківських документах, але ось є листочок - тут це робити дозволяється. Але ніколи не можна гратися ножем (щоб не поранитися) чи черевиками (вони брудні) або ж дорогими речами (альтернатива у вигляді старого зламаного будильника може обернутися завтра "розбиранням" годинника, адже дитина просто не усвідомлює різниці, хоча вже дуже добре вміє проводити аналогії : це - годинник, якщо мені можна гратися цими, то можна і всіма іншими).

Якщо батьки проявили досить такту, терпіння і гнучкості по відношенню до малюка, то перший кризовий етап в його розвитку завершиться і настане спокійний час. Звичайно ж, це ненадовго. Але поки дитина знову слухняна, спокійна. Причому, малюк уже став самостійнішим і дорослішими, він може і вміє набагато більше, ніж раніше.

Ваша дитина - це вже людина зі своїми бажаннями, почуттями, емоціями, просто він ще не вміє висловити їх. І якщо ви приділите більше часу тому, щоб спробувати зрозуміти малюка, то будь-яка криза мине швидше, легше, і з меншими емоційними втратами для обох сторін.