Причини перехідного віку
Мабуть, перехідний вік - це один з найскладніших в психологічному плані періодів в людському житті. Не дивно, що причини перехідного віку так хвилюють всіх батьків - адже це час має великий вплив на розвиток будь-якої дитини. Насправді, це не просто складний, але і навіть критичний момент, який є свого роду перехідним містком між дорослої та дитячої життям. Нерідко перехідний вік проходить однаково болісно, як для батьків, так і для дітей.
Чому відбувається перехідний вік
Основна причина перехідного віку криється в статевому дозріванні, яке впливає, як на психіку дитини, так і на його фізичний і навіть емоційний стан. Саме статеве дозрівання поступово починає формувати в підлітку нові інтереси і потреби, а саме статевий потяг, з яким і пов`язані переживання і тривоги фізичного «Я», також визначає властиві даної кризи симптоми. При цьому підліток все сильніше протиставляє себе дорослим і прагне до завоювання нової життєвої позиції. В кінцевому підсумку після закінчення перехідного віку завершується процес формування особистості дорослої людини.
Мабуть, криза перехідного віку цілком можна назвати найбільш відомим серед всіх інших вікових груп. Якщо про психологію виховання дитини 6 років батьки знають вкрай мало, то період перехідного віку все чекають із здриганням. Деякі батьки прагнуть завчасно створювати умови, щоб запобігти або хоча б пом`якшити цей знаменитий криза. Правда, в переважній більшості випадків всі ці зусилля виявляються марними. Адже в цей період підлітки починають навмисно порушувати всі існуючі заборони, прагнуть розсунути рамки дозволеного і, тим самим, провокують конфлікти з близькими. Основний їх аргумент при цьому - дорослі не розуміють. Але саме через такі конфлікти підлітки починають самостверджуватися і пізнавати себе.
Фахівці відзначають, що даний період просто необхідний кожній людині для нормального становлення його особистості. Навіть в тому випадку, коли перехідний вік проходить відносно гладко і симптоми його виявляються не дуже гостро, то можливі два варіанти подальших подій. В одному випадку криза все одно трапляється, тільки трохи пізніше, приблизно до 18 років, а й проходить він найгостріше. Але є і другий варіант, коли підліток протягом всього свого життя продовжує зберігати інфантильну позицію, в тому числі і в зрілому віці. Саме з цієї причини, батькам не варто побоюватися самого кризи перехідного віку, який є цілком природним процесом у розвитку особистості. Адже якщо він не настане, то буде набагато гірше. Звичайно, як і в будь-якому іншому віковому кризі, в цьому випадку мають місце пікові моменти, які потрібно просто перетерпіти.
Етапи перехідного віку
Цей підліткова криза протікає в три основних етапи. Перша фаза отримала назву предкрітіческой або негативною. Саме в цей час починається руйнування старих стереотипів і звичок, багато структур, які були сформовані раніше, ламаються.
На другу фазу кризи доводиться його кульмінаційна точка, яка припадає в середньому на 13-14-річний вік. Хоча ці цифри багато в чому носять умовний характер, і залежать від індивідуальних особливостей конкретного підлітка.
Третя фаза - посткритическую. У цей час формуються нові погляди, відносини і структури.
Основна риса перехідного віку як такого зводиться до відстоювання підлітками своєї самостійності, а також незалежності від дорослих. Зрештою причини перехідного віку виливаються у відкрите непослух, підвищену конфліктність, яскраво виражене упертість, негативізм і інші складності в поведінці. Підліток не тільки демонстративно протиставляє себе всім дорослим, а й демонструє підвищену конформність до своїх однолітків.
Фахівці звертають увагу на те, що, незважаючи на той факт, що причини перехідного віку єдині, цей період може протікати за двома основними сценаріями:
1. Класичний варіант, який виражається в характерних симптомах цього періоду, тобто: впертості, норовистість, свавілля, критичне ставлення до дорослих і їх вимогам, негативізм. Нерідко разом з цим загострюється і почуття власності, ревне ставлення до особистого простору.
2. Другий варіант повністю протилежний першому. Тобто, підлітки стають надмірно слухняними і залежними від батьків і педагогів, а інтереси залишаються колишніми.
Якщо перший прозвали кризою незалежності, то другий, це навпроти «криза залежності». Обидва варіанти в кінцевому підсумку призводять до вибору життєвої позиції і до самовизначення підлітка. Але якщо в першому випадку підліток доносить думку, що він не дитина, то в другому, навпаки, доводить всім, що він ще дитина і хоче їм залишатися далі.
