Кращі поради батькам від психологів по вихованню і спілкуванню з дітьми

Діти - найцінніше, що є в житті кожного. Ми намагаємося виховати їх якнайкраще. Але іноді виникають ситуації, коли мама і тато не знають, як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації. У такій ситуації поради психолога батькам можуть допомогти вирішити найгостріші проблеми. На що ж потрібно звертати увагу, виховуючи свою дитину?

Що таке виховання - думка Ю. Гіппенрейтер

Як виховувати дитину, щоб не нашкодити йому?

Ваша дитина є унікальним. Він не схожий ні на кого, в тому числі і вас. Дитина не є вашою копією, тому не можна вимагати від нього реалізувати написаний вами життєвий сценарій.

Ваше чадо - це самостійна людина, зі своїми достоїнствами, недоліками, здібностей, бажань і переваг. Надайте йому право вибору в усьому. Нехай він сам приймає рішення у відповідальні моменти. Робіть упор на його сильні сторони і позитивних якостях. Приймайте його таким, яким він є.

Головна порада - любов і довіру

Не соромтеся своєї любові до дитини і її демонстрації. Не треба боятися, що ви «залюбила» його.

Він повинен відчувати в вас надійну опору в житті і розуміти, що ви його підтримаєте в будь-якій ситуації. Намагайтеся якомога частіше брати дитину на коліна, дивитися йому в очі, обіймати і цілувати. Ласка є найкращим методом заохочення.

У той же час не допускайте вседозволеності у вихованні. Необхідно щоб у вашій родині були встановлені деякі рамки і заборони, яких вам потрібно строго дотримуватися.

Рада №1 від дитячого психолога Ю. Гіппенрейтер

Перед тим як карати зупиніться, і подумайте, а чи дійсно дитина зараз заслуговує на покарання. Адже спочатку можна спробувати вирішити питання за допомогою ласки і прохання. Якщо ж покарання дійсно є вмотивованим, то не обходимо чітко пояснити причину покарання.

Не забувайте, яку величезну роль в житті дитини виконує гра. Саме в ігрових моментах можна передати малюкові все що, йому необхідно знати. Саме за допомогою гри можна розповісти малюкові про життєві цінності і пріоритети. Гра допомагає дітям і батькам краще розуміти один одного.

Рада №2 від дитячого психолога Ю. Гіппенрейтер

Не треба забувати про значення спілкування з дитиною, намагайтеся робити це якомога частіше. Навчіть дитину, висловлювати свої почуття і емоції. Це допоможе дитині в розумінні інших людей і своєї поведінки.

Стиль вашого ставлення до дитини позначається не тільки на поведінці дитини, але і на його психічному здоров`ї. Якщо ваше чадо відчуває негатив до себе, це може викликати прояви прихованої агресії.

Рада №3 від дитячого психолога Ю. Гіппенрейтер

Пам`ятайте, що від того як ви спілкуєтеся з дитиною залежить його вміння співпереживати іншим, відчувати емоції як позитивні, так і негативні. При спілкуванні з дитиною, пам`ятайте, що процес комунікації вимагає розуміння свого співрозмовника, його почуттів і емоцій.

Найпоширеніші помилки батьків у вихованні дітей

Недостатній обсяг знань батьків про форми і методи виховання.
Часто батьки не мають єдиних вимог, в такому випадку дитина вибирає більш зручну для нього сторону.
Часто батьки дають негативну установку діяльності дитини. Уникайте таких виразів як «Ти не вмієш ...», «Скільки разів тобі можна розповідати ...», «Хіба це не зрозуміло ...». Таке ставлення сприяє формуванню заниженої самооцінки і комплексів неповноцінності. Дитина перестає вірити в свої сили.
Навіть якщо ви і даєте негативну оцінку, то пам`ятайте, що потрібно давати оцінку вчинку, дії, але не переходити на особистість. Переживання низької самооцінки, яка викликана ставленням дорослого, сприяє розвитку невротичного синдрому.
У вашому спілкуванні з дитиною важливо все від емоційного забарвлення до інтонації. Особливо для дітей раннього віку важливий не зміст, а емоційне забарвлення вашої розмови, в якому ви укладаєте своє ставлення до вашого малюка.
Рада №4 від дитячого психолога Ю. Гіппенрейтер

Ніколи не порівнюйте вашої дитини ще з кимось. Це матиме лише негативні наслідки, так як може завдати психологічної травми вашому маленькому чоловічкові. Також така поведінка дорослих сприяє розвитку негативізму, егоїзму і заздрості.

Контролюйте ступінь психологічного навантаження на дитину. Слідкуйте за тим, щоб вона не перевищувала можливостей дитини.
У ваших стосунках повинен бути плавний перехід від покарання до заохочення, від негативного до схвально тону.
Однією з помилок, які зустрічаються, не так уже й рідко є гіперопіка і ідеалізація, що виявляється в надмірній, сліпої любові до свого чада.
Авторитарний стиль виховання, який має ознаки занадто сильною і невиправданою строгості, грубості і авторитарності. Іноді це супроводжується фізичними методами покарання.
Рада №5 від дитячого психолога Ю. Гіппенрейтер
Ліберальний стиль виховання, який проявляється надмірним потуранням і вседозволеністю.
Батьки намагаються уникнути відповідальності і перекладають свої турботи на дитячий садок, школу, міліцію.
Нетактовність в спілкуванні з дитиною. Не варто проявляти свою дотепність щодо вашого чада.
Надмірне потурання матеріальним запитам дитини.
Відсутність бажання цікавитися життям дітей: їх інтересами, друзями, дозвіллям.
Створення тепличних умов для дитини.
Часті сварки, які спостерігають діти.

Рада №6 від дитячого психолога Ю. Гіппенрейтер

Як зробити спілкування батьків з дітьми ефективним?

У процесі спілкування з дитиною докладете всіх зусиль для того, щоб дитина зрозуміла, що ви розумієте його емоційний стан, настрій, почуття пов`язані з тією ситуацією, про яку він вам розповідає. Все що для цього необхідно - це уважно вислухати дитину, а потім ненав`язливо своїми словами повторити, то, що вам розповів дитина. Так ви дасте дитині можливість розібратися в своїх почуттях, він зрозуміє, що ви його чуєте і слухаєте.

Якщо дитина промовляє з вами свою проблему, це вже успішний початок для того, щоб позбутися від неї.

Коли ви спілкуєтеся з дитиною, намагайтеся уважно стежити за його жестами та мімікою. Іноді діти не хочуть нас засмучувати і кажуть, що все нормально. Але якщо придивитися їх невербальних способом вираження своїх почуттів (тремтить підборіддя, очі блищать або «на мокрому місці»), то можна відразу здогадатися про справжні почуття дитини.

Намагайтеся в будь-якій ситуації підтримати дитину, навіть без слів. Для цього можна використовувати всі можливі тактильні способи: посмішка, обійми, підморгування, кивок головою, погляд в очі.

Ви не можете бути готовими відповісти на будь-яке питання. Але намагайтеся не відповідати на запитання дитини глузливим тоном, адже він здатний видати вас краще, ніж ваші слова і очі.

Сварки батьків несприятливо впливають на психіку дитини

Підтримуючи розмову необхідно демонструвати свою зацікавленість в темі вашого спілкування. Можна поставити такі питання: «Ось це так! А що ж було потім? »,« Ой, як цікаво! Розкажи мені"

Коли ви проводите з дитиною час використовуйте гри, які вам знайомі з дитинства. Наприклад, для розвитку дрібної моторики - перебирайте гречку. Для розвитку координації дозвольте дитині полазити по деревах. Для того щоб розвинути і кругозір - говоріть з дитиною. У процесі спілкування можна вирішити безліч найтонших психологічних проблем.

Допомагайте дитині зняти м`язове і нервове напруження. Це можна зробити за допомогою масажу або навіть легкого розтирання тіла. Якщо немає можливості зробити вищеперелічених процедур - просто обійміть дитини, погладьте його по голові і скажіть, як сильно ви його любите.

Ласка і обійми дуже важливі для дитини

Похвала дитини - як це робити правильно?

Найголовніше, що потрібно запам`ятати про похвалу - це те, що кожна дитина потребує того, щоб його підтримували і хвалили. Всі дії дитини повинні розпочинатися з почуття успіху, яке повинно виявлятися не тільки в кінці, але і спочатку будь-якої справи. Завдання батьків створити умови для відчуття почуття удачі, радості пошуку, подолання.

Однак перед батьками постає питання, а за що і як правильно хвалити дитину, які вчинки або особливості його особистості потрібно підкреслити і акцентувати на них свою увагу. Тут головною відповіддю буде не за що хвалити, а як це робити.

Ваші щирі схвалення і похвальба здатні створити справді чудеса. Це дасть дитині можливість повірити в себе і свої можливості.

А як же не слід хвалити? Перш за все, не можна хвалити за те, що дитині і так легко дається або дано природою. Хвалити необхідно за працю і зусилля, яке, дитина зробила. Якщо ж ви будете схвалювати просто наявність певних здібностей, то це навряд чи, принесе якийсь позитивний результат, для розвитку дитини. Навпаки, таке стиль спілкування може тільки нашкодити, особливо якщо це часто повторювати.

Рада №7 від дитячого психолога Ю. Гіппенрейтер

Якщо ви будете постійно хвалити дитину без потреби, то він звикне до цього і буде постійно очікувати і вимагати похвали. Це може викликати проблеми в спілкуванні з оточуючими його людьми. Так як дитина буде впевнений в своєму повної переваги над іншими. Це загрожує проявами егоцентризму і формуванням завищеною і неадекватної самооцінки. Він буде постійно очікувати захоплення і похвали від оточуючих. Якщо ж похвали припиняться, це буде викликати у дитини психологічний дискомфорт, який в майбутньому призведе до появи заздрості, дріб`язкової уразливості, ревнощів до чужого успіху, підозрілості та інших якостей.

Вкрай небажано хвалити дитину за те, що йому дається легко перед тими, для кого це практично нереально або дуже важко зробити.

Це може дуже важко травмувати психіку дитини. Це може привести до зниження спонукання до справи. Таке несправедливе протиставлення не викличе бажання брати приклад з того, кого несправедливо захвалюють. Навпаки це може викликати тільки почуття гноблення і образи.

Корисна порада наостанок

Не можна хвалити надто часто, коли на те немає явної необхідності. Похвала при цьому знецінюється, викликаючи почуття дешевого успіху. Виникає бездумне ставлення до того, що говорять дорослі.

Похвала повинна бути за конкретний вчинок, за досягнення дитини, а не за особистісні якості дитини. В іншому випадку можна сформувати завищену самооцінку і висока зарозумілість. Якщо в майбутньому дитина побачить, що оточуючі не так захоплюються ним, то це призведе до появи неврозів і істероїдних рис характеру.