Основні правила поведінки дітей в громадському транспорті та способи їх прищепити дитині

Прочень часто обговорюється поведінка дітей в транспорті. Деякі чада забираються з ногами на сидіння, заважають іншим пасажирам, бруднять їх одяг, кричать. Це, природно, напружує інших пасажирів. Звичайно, потрібно бути трохи більш терпимими до малюкам, але це не означає, що дітки повинні не дотримуватися правил етикету.

Як себе вести в транспорті повинні знати і дотримуватися не тільки дорослі, а й діти. Це потрібно дитині пояснити, розповісти. У віці до 7 років все, що роблять батьки - це єдино вірне. Саме мама і тато створюють звички негативні або позитивні, формують правила. Давайте спробуємо розібратися, як повинен вести себе вихована людина.

Спочатку потрібно правильно зайти в автобус.

Перш за все треба пояснити дитинці, чому спочатку потрібно випустити людей, а лише потім входити самим. Можна придумати казку з лісовими мешканцями, які поїхали в театр, а вийти на потрібній зупинці ніяк не можуть, так як до них постійно додаються нові персонажі. Всі заходять і ніхто не виходить.
Входячи в транспорт, чоловіки пропускають вперед жінок. Потрібно це обговорити з маленьким джентльменом, пояснити, що дані правила поведінки прийняті в суспільстві. Входячи в автобус, можна запропонувати хлопчикові пропустити оту дівчинку. Звичайно, мама не заходитиме в громадський транспорт раніше малюка. Але вже старшенький дитинка цілком може зайти після мами. Звичайно ж, основну роль у вихованні відіграють батьки. Можна багато раз повторювати про те, як необхідно пропускати вперед жінок, а дитина на практиці буде бачити інше, з цього нічого доброго не вийде. У дітей не складається внутрішня картинка, коли говориться одне, а робиться зовсім інше. Тут велику роль зіграє тато, який пропускає вперед жінок, дітей. А синові каже, що ми з тобою чоловіки, тому пропускаємо вперед жінок.
Зайшовши в транспорт, непогано було б звернути увагу дітей на те, що не варто затримуватися біля дверей. «Давай пройдемо подалі, бачиш скільки народу залишилося на зупинці і всі хочуть додому до діток».

Як же правильно сидіти в громадському транспорті.

Один з залучають увагу громадськості моментів - це розташування дитини на сидінні. Потрібно пояснити, чому не варто забиратися з ногами на сидіння, що після того, як він вийде на потрібній зупинці в автобус сядуть інші люди, а сидіння залишилося брудним. Грати ногами в транспорті недоречно, не треба зачіпати ногами оту тітку в білому пальто, тому що одяг стане брудною і мамі доведеться її прати.
Ще один момент, пов`язаний з кріслом в громадському транспорті. Дуже часто буває, що мама стоїть, а дитинка сидить. Це в корені перекручена ситуація. Сядьте разом! Мамочка теж втомилася, вона хоче посидіти. Звичайно, не поставиш поряд з собою дворічного карапуза. Та ще ці важкі сумки! Але старшенькі діти цілком можуть постояти поруч. Це важливо, коли дитина поступається місцем своєї мами, так як він з малих років привчається піклуватися про неї.

Потрібно звертати увагу дітей на стоять старичків. Хлопчик чи дівчинка 5 - 6 років цілком можуть посадити бабусю з хворими ногами, вагітну жінку. Можна дитині пояснити, що у тітки в животику лялечка і їй важко стояти.

У транспорті не можна їсти морозиво, тістечко.

Необхідно дітям пояснювати, що транспорт - це не їдальня. По - перше, це не гігієнічно. Навколо безліч бактерій, за поручні беруться безліч рук і велика ймовірність кишкових захворювань. По - друге, можна забруднити ні в чому не винних людей. Також можна скласти на ходу казку, про слоненяти (або ведмедика, неважливо), який в тролейбусі їв морозиво, воно стало танути і капати прямо на стоять поблизу пасажирів. Ще один момент, що водій при необхідності може загальмувати, і весь вміст має високий ризик вивалитися на поблизу сидить або стоїть сусіда. Також не зайвим буде нагадати про те, що не можна розкидати фантики. Потрібно постаратися донести до дитини, що чисто там, де не смітять! Такі правила!

Перебуваючи в громадському транспорті, не можна голосно розмовляти, кричати, привертати до себе увагу.

Ось тут то і криється основна проблема, так як малюкові в силу його нервово - психічних даних важко спокійно висидіти не тільки далеку відстань, але і 2 - 3 зупинки. Тут вже, звичайно ж, мамі необхідно подбати про дозвілля дитини, чим його зайняти короткий і не тільки короткий час.

Можна попрацювати екскурсоводом, тобто розповідати дитині про пам`ятки, які залишаються за віконцем. Звертати увагу на пори року, про те як виглядає в цей час природа. Є безліч варіантів різних спокійних ігор: (в слова, загадки, складання казок, пальчикові ігри). Головне завдання мами - це відвернути дитини, допомогти йому і іншим пасажирам доїхати спокійно, щоб ніхто нікому не заважав, а заодно тим часом можна і трохи по розвиватися. Можна під час гри придумувати нові правила поведінки, тим самим є можливість запам`ятати старі.

Якщо під час руху виникає конфліктна ситуація з - за бурхливого поведінки малюка, то непогано вибачитися, а вдома обов`язково обговорити цей момент з дитиною. Але ні в якому разі не можна виставляти його поганим. Оцінювати дітей не можна, можна оцінювати тільки їх вчинки, поведінку. Потрібно просто обговорити його дії, пояснити, що робилося не так і дати зрозуміти, що люди всі різні.

Правила виходу з громадського транспорту.

Ну ось, нарешті, і добралися, здавалося, що можна зітхнути спокійно. Але не так сталося - то було. Етикет каже, що чоловік повинен подавати жінці руку з транспорту. Звичайно, трирічний карапуз цього зробити не може в силу свого малого віку, а ось дитина постарше, років 6 - 7 запросто. Наскільки це приємно, коли хлопчик при виході подає мамі руку. Він машинально відчуває себе вже дорослою, самостійною. Йому приємно про кого ні будь піклуватися. Потрібно ловити момент! Тому що постарше вже з цим буде складніше. І мамі буде ну дуже приємно, що її син росте таким галантним і турботливим.

На закінчення, можна сказати, що наші діти приходять до нас як білий аркуш, а що з ними стає далі - це вже справа батьків. Навчаючи виконувати елементарні правила поведінки в транспорті, батьки тим самим забезпечують собі тил. Адже, як відомо, що посієш, те й пожнеш. І звичайно ж, неможливо вчити на словах дитини одному, а справами іншому. Тому непогано було б дорослим ознайомитися з цими правилами.