Дитина не хоче дорослішати

Роки біжать, а ваш підросла дитина продовжує грати в іграшки? Мрії про принца на білому коні і раніше не залишають вашу улюблену доньку? Або, може бути, дитина просто не хоче відповідати за свої вчинки? Така поведінка може бути ознакою інфантильності.

У сучасної молоді діагноз «інфантильність» - не рідкість. Люди ніби не хочуть прощатися з дитинством, не хочуть дорослішати. При цьому зауважують це не тільки батьки, вчителі та психологи. Інфантильна дружина або чоловік досить скоро починають викликати тривогу у чоловіка або дружини. В даному випадку мова йде про психологічний інфантилізм. Цей стан не пов`язано з генетикою людини, не здатна передаватися у спадок, але саме батьки найчастіше є винуватцями такої поведінки.

Ознаками такого недуги є: несамостійність, незрілість, небажання працювати і брати на себе відповідальність. Додатково до цього людина відрізняється своєю наївністю, безпечністю, мінливим настроєм. Всі ці риси дуже нагадують маленьку дитину. Розпізнати в дитині зароджуються риси інфантилізму неможливо, оскільки всі ознаки недуги - це характерна поведінка нормального підлітка. Зазвичай дорослішати діти починають з 13-14 років, поступово міняючи свою поведінку і розуміння навколишнього світу. Починаючи з цього віку, дитина вчиться робити те, що треба, а не тільки те, що хочеться. Дорослішаюча дитина починає розуміти, що в кімнаті потрібно підтримувати порядок, що потрібно допомогти батькам і доглянути за молодшим братом або сестрою, треба вчити уроки, як би не хотілося піти гуляти. І чим старша дитина, тим більше у нього обов`язків, а відповідно, і відповідальності.

Відео: Чому я не хочу дорослішати?

Однак у деяких дітей такого зсуву в свідомості не відбувається. Саме тому вони продовжують залишатися дітьми в будь-якому віці з властивою дитині безпечністю та безвідповідальністю. Смішні й безглузді відмовки, виправдання на рівні дитячого садка, небажання вчитися і допомагати батькам більшістю батьків переноситься з терпінням і надією, що чадо обов`язково подорослішає. Але ось хлопцеві виповнюється 25 років, а він як і раніше як маленький. Такі діти дуже довго сидять на батьківській шиї і не бажають починати самостійне життя, оскільки їм так зручно і добре. У такому положенні їм не треба трудитися, не треба відповідати за свої вчинки. Такі люди дуже рідко влаштовуються на хорошу роботу, оскільки хороша робота вимагає відповідного праці і відповідальності.

Саме інфантильні молоді люди шалено бояться шлюбу. Цивільний шлюб для них - найзручніший спосіб життя, оскільки завжди можна піти, і ніхто нікому нічого не винен. Народження дітей для інфантильних людей - страшна тягар. Їм набагато простіше завести собаку, та й то за умови, що гуляти з нею вранці буде мама.

Звідки береться інфантильність? Вона зароджується в дитинстві. Якщо батьки виховують свою дитину методом батога і пряника, в міру дозуючи заохочення і покарання, привчаючи його до самостійності, то така дитина в дитинстві не затримається. Якщо ж улюблений малюк заласкать до безпам`ятства, оточений надмірною турботою і опікою, то навіщо щось робити і за щось відповідати? Все зроблять батьки. Тому дуже важливо вчасно зупинитися і подумати: чи не занадто ви балуєте свою дитину? Якщо мама постійно сама годує, одягає, взуває, збирає з собою обіди тощо, то дитина ніколи нічого сам не робитиме. В цьому випадку психологічний інфантилізм людині гарантований.

Хто ж входить в групу ризику? Особливо схильний до цього недугу людина, якщо:

Це довгоочікувана дитина. Батьки так довго чекали його, мріяли про його появу, що готові на все, аби їхній малюк отримав все найкраще. І неважливо, що у малюка вже почала рости борода - він все одно улюблений мамин синочок.

Відео: Як виховати щасливу дитину: випуск 16

Це наймолодша дитина в сім`ї, де всі старші вже стали досить самостійними. Таких дітей рідше карають, постійно балують, і ласий шматочок завжди віддається саме молодшому. До того ж у такої дитини величезну кількість няньок, а відповідно, і уваги більше.

Дитина часто хворів. Налякані ослабленим імунітетом або страшним захворюванням батьки настільки йдуть в опіку свого малюка, що забувають вчасно зупинитися. Вони готові на все, аби дитина більше не хворів, оскільки дуже гостро відчули страх втратити найдорожче в своєму житті.

Це спадкоємець багатих батьків. Таким дітям все дано з самого народження. І дуже рідко в таких сім`ях дитині дається правильне, повноцінне виховання. Батьки або дозволяють своїй дитині купатися в розкоші і повній свободі від відповідальності і роботи, або пригнічують його волю своїм величним прикладом ( «Так я в твої роки ...!»).

Що ж робити, щоб уникнути інфантильності у своєї дитини?

Заохочуйте самостійність. Якщо ваша дитина щось хоче зробити сам: перший раз надіти шкарпетки, вперше зварити макарони або зробити вдома прибирання - не заважайте. І найважливіше - не забудьте похвалити за виконану роботу, навіть якщо результат залишає бажати кращого. Зауваження ж потрібно робити виключно в формі рекомендацій.

Не втрачайте контакт. Постійно спілкуйтеся зі своєю дитиною, намагайтеся завжди бути в курсі всього, що відбувається в його житті. Найчастіше відпочивайте все разом.

Знайдіть справи, які під силу вашій дитині. Нехай в розпорядку дня будуть не тільки ігри та розваги, а й трудова діяльність. Це не тільки привчить дитину до праці, а й навчить планувати свій день, допоможе стати відповідальним.

Якщо ваша дитина - великий романтик, постарайтеся знайти вихід його романтизму. Нехай сходить в похід, запишеться в секцію з веслування або туризму.