Ми народили наше щастя.
Ось, нарешті, і я вирішила написати про нашому маленькому, але в той же час величезний диво!
Слава Богу, токсикоз мене минув, зате я всю вагітність хотіла, є 24 години на добу. Набряки, відчуття своїх не зовсім здорових нирок, "співчутливість" лікарів ЖК все в повній мірі "прикрашало" хід вагітності.
Звичайно, як і багато, а швидше за все все, майбутні матусі всюди черпала інформацію про протікання вагітності. І звичайно всюди все написано, так би мовити, як ПОВИННО БУТИ. Я чекала провісників, кожен день розглядала себе в дзеркалі на предмет опущення живота, але .... Зі мною так не повинно було бути.
У нас був укладений договір з акушеркою одного Пітерського РД. Ми з`їздили до неї на черговий огляд, і розлучилися на те, що незабаром вона нас чекає на наш день народження.
Увечері 28.10 чоловік приїхав з роботи і довелося йому мене гуляти, тому що ну дуууже мені захотілося апельсинового соку. На вулиці у мене прихопив живіт - раптом різкий біль, що я і кроку не змогла зробити, але через 2 хвилини все пройшло. Вечір пройшов як завжди, правда я нарікала на те, що завтра треба знову йти в ЖК, що так вже набридло туди тягатися і т.п. Вклалися спати, попередньо поспілкувавшись з жівотулькой, з побажаннями на добраніч, з поцілунками, ну, в загальному, звичайний ритуал відходу до сну. Чоловік швиденько умиротворено засопів, а ось мені не заснути (треба сказати, що безсоння невідомий раніше мені продукт). А я як завжди в своєму репертуарі, тобто пожратенькі б:) ...
Чоловік прокидався раз ... нцать тому в кімнаті горіло світло, а ми з животиком читали і гризли бутери. Він, приколюючи, засипав знову, а нам не спалося. Настав ранок, я розбудила мого улюбленого на роботу (перший раз за всю нашу спільну життя) Попила з ним чайку, проводила його до дверей і пішла в кімнату щаслива тим, що очі мої приємно-сонно стали закриватися. Я лягла в ліжко, збила подушечку, поправила ковдрочку, лягла зручно-преудобно, подоткнув під всю себе ковдру. Закриваючи очі в моїй голові промайнула думка, - «Боже як же мені зручно, за свої 25 років я ніколи не лежала так кайфово». В общем-то, думка ще поширювала блаженство по моєму тілу, як раптом ... потекло.
Подзвонила чоловікові, сказала, що мовляв треба повертатися, ну типу почалося. Сходила в душ, трохи завдала косметики, типу тонального крему, ну і бровки намалювала. Одяглася, сиджу чекаю. Влітає чоловік з шаленими очима з нервово тремтячими руками. Давай швидше, поїхали. Я йому, мовляв постривай, а поїсти ... Довелося йому мене годувати (ой я за всю вагітність з`їла більше ніж за все життя) Я тим часом зателефонувала сестрі, вона теж почала істерити (у самій дитині 3 роки).
Ну, їдемо. Їду, а сама як дурочка посміхаюся, у мене ж нічого не болить, може здалося ... Всю дорогу я хихотіла, наївна.
Прийом в рд описувати не буду. Час 11 годин вдається моя акушерка, що-як, як відчуття. Я кажу, що все прекрасно, але де б тут можна поїсти. Вона на мене подивилася як на придурка, чесне слово. А сама чоловікові каже - «поїсти хи-хи, вона потім не рада буде, що і воду пила»
Прийшов дядько доктор дивитися відкриття і каже, що родової діяльності немає. Потім він ще раз мене подивився, так що мені померти захотілося в цю ж секунду, це була така біль, що нас з позиками вигинається так, що навіть описати не беруся. І після почалося ...
Я ж читала, що сутички спочатку рідкісні, потім наростають. Я не розуміла, де у мене сутичка, і коли вона закінчується. У мене була постійна жахлива БІЛЬ. Мені кажуть треба ходити, для кращої розкриття злочинів, а я то навіть дихати не можу. Чоловік бідний поруч зі мною сидить масаж робить, а я в силах тільки тихенько проскуліть - не чіпай мене. Потім мене по стінці відвели в душ, мені тепла вода допомогла, трішки легше стало, але тільки я зітхнула, як приходить лікар на черговий огляд. Я цього дядька на смертному одрі згадувати буду. Каже, що розкриття немає, а я уже 3 години тихо вмираю. Мало того, що пекельний біль, так і сили зрадницьки почали мене залишати через безсонної ночі. Стали стимулювати, Бідний мій хлопчик (чоловік) яку ж картину йому довелося побачити: лежить його дружина, з крапельницею, вся скорчившись від болю, кольору зливається з біло-сірим (лікарня все ж) постільною білизною, та й на довершення до всього від стимуляції мене почало нудити. Господи, як я вдячна тобі за мого чоловіка. За його співчуття і самопожертва, за його терпіння і любов. Без нього поруч зі мною .... я б збожеволіла. Після крапельниці, коли я вже шепотіла зробіть зі мною хоч що-небудь, мені сказали, що робити вже все пізно треба терпіти. Мене відпустили в душ.
Я встала на коліна на кахельну підлогу, вперлася руками на стоїть стілець, голову опустила на руки, а моя рідна став поливати мені поперек. Судячи з того що я пам`ятаю (у мене деякі провали в свідомості), у мене вже починалися потуги, а я в такій позі засипала, організм мій зіграв зі мною злий жарт цієї ночі. Я встигла засинати і прокидатися на кожній сутичці (в душі спільний біль трішки відступала і тому я могла розрізняти сутички). Я переглянула 1000000 ... 0000 снів. Потім з`ясувалося, що ми в душі пробули рівно годину, і мій кісуля на корточках, боячись поворухнутися, поливав мене.
Коли ж мені акушерка сказала, що все будемо народжувати, я злетіла на род.стол Хоча раніше навіть уявити не могла, як це бідні жінки забираються на нього.
НУ а потім прийшов мед. персонал, і почали мене тужити, а у мене нічого не виходить, вони мене і лаяли, і на живіт тиснули, але все одно нічого не виходило. Потім вирішили мене різати, тому що аж надто довго потужний період проходить. Чікнулі мене (відчутно), але на все це і все, що було раніше наплювати тому .... Що я відчула голівоньку і коду його витягали я забула все. Потім Сашульку поклали на мій животик, такого тепленького, всього в первородного мастилі, волохатого, щекастенького, я з посмішкою плакала.
Папа, тепер уже тато, перерізав пуповину, і вони пішли вимірюватися, а я тим часом зателефонувала моїй матусі синхронно з акушеркою розповідаючи наші розміри - 4590, 58см. У трубці я чула приглушені ридання і крізь них привітання.
Потім акушерка мені пояснила, що виявляється не я погано тужилась, а мій синочок відзначився, у нього голівонька на 2см. більше «пропускної спроможності».
Ось так 29.10.2004 в 18-50 з`явився наш богатир, який сьогодні вже бігає і шкодить.
А рочки через три ми і за сестричкою туди заїдемо.
